індикатор

-а, ч., спец.

1) Прилад, пристрій, елемент, який відображає перебіг процесу або стан об'єкта спостереження, його якісні або кількісні характеристики у формі, зручній для сприйняття людиною. || Прилад для визначання, вимірювання, записування фізичних величин (тиску, навантаження тощо).

2) Пристрій або речовина для встановлення факту існування вхідного сигналу.

3) Прилад для візуального чи акустичного відтворення інформації.

••

Акти́вний знакосинтезува́льний індика́тор — знакосинтезувальний індикатор, принцип дії якого ґрунтується на перетворенні електричного поля на світловий потік.

Паси́вний знакосинтезува́льний індика́тор — знакосинтезувальний індикатор, принцип дії якого ґрунтується на модуляції світлового потоку, що проходить чи відбивається.

4) У системах обробки інформації – елемент даних, який запитується для з'ясування – чи задовольняється певна умова в процесі виконання машинної програми.

5) Речовина, що після введення до розчину змінює свій колір або колір розчину й таким чином дає змогу визначити його хімічну природу. Індикатор кислотно-осно́вних реакцій.

6) Бібліотечна картотека, картки якої показують, кому видано книжку.